У світі існують тисячі різних видів бджіл, але двома найважливішими для бджільництва видами є бджола медоносна західна Apis mellifera та бджола медоносна східна A. cerana. Бджоли — це соціальні комахи, які живуть у вуликах, що складаються з однієї матки, багатьох робочих особин, які є самками, та кількох трутнів — самців, єдина роль яких є спарювання з маткою. Королева, єдина плідна самка, відкладає яйця в шестикутні комірки з бджолиного воску в стільниках. З них швидко вилуплюються личинки, яких робочі самки впродовж перших кількох діб годують маточним молочком. Коли личинки заляльковуються, комірки накриваються кришечками, і через кілька діб з'являються дорослі особини. Життєвий цикл бджіл здатен тривати всього 12 діб. Термін «розплід» використовується для позначення ембріонів або яєць, стадій личинок та лялечок.
Люди, тварини та бджоли сприйнятливі до бактерій, вірусів і паразитів. Перебуваючи здоровими з нормальним харчуванням їх стійкість до несприятливих факторів вища. Екологічні проблеми, в тому числі хімічні засоби для захисту посівів від комах і бур'янів, особливо з наявністю патогенів, здатні негативно впливати на здоров'я бджіл.
Хвороби бджіл включені до хвороб списку СОЗТ, перерахованих у Кодексі здоров’я наземних тварин, а країни-учасниці та території зобов'язані повідомляти про їх виникнення (Кодекс здоров’я наземних тварин СОЗТ).
Всі бджоли сприйнятливі до всіх перерахованих хвороб списку СОЗТ, та певні популяції бджіл є більш стійкими ніж інші. Медоносні бджоли були одомашнені ще до початку нашої ери. Окрім виробництва меду, бджоли необхідні також для запилення сільськогосподарських культур, починаючи від польових культур до плодових дерев і горіхів та ягід. Три чверті світових сільськогосподарських культур, вартість яких оцінюється в 150 мільярдів євро, потребують запилення комахами, а бджоли є основними комахами-запилювачами. Щороку у світі виробляється майже один мільйон тонн меду, при цьому Китай є найбільшим у світі його виробником із майже 400 000 тонн. Занепад колоній — це термін, яким описують зникнення чи загибель цілих колоній. Хоча існує багато пов’язаних факторів, єдиної причини не виявлено. Кілька вірусів, у тому числі ізраїльський вірус гострого паралічу, асоціюються з цим синдромом, а також наявність пестицидів у навколишньому середовищі. Поєднання інфекцій, пов’язаних з вірусами, бактеріями та паразитами, з хімічними сполуками, такими як інсектициди, здатне погіршити стан здоров’я бджіл.
Вважається, що всі бджоли сприйнятливі до відомих хвороб бджіл, але різні підвиди можуть мати різну сприйнятливість. Діагностика та контроль хвороб бджіл медоносних на рівні колонії досить складні й застосовувані можливості та методи клінічного нагляду й діагностики залежать від сезону та умов (наприклад, взимку припиняється виведення розпаду чи влітку під час інтенсивного медозбору). Що ж до обробки ветеринарними лікарськими засобами та застосування хімічних методів дезінфекції, то слід завжди зважати на потенційну здатність цих засобів забруднювати продукти бджільництва, наприклад, мед, віск та пилок.
При відборі зразків у колонії бджіл для діагностики хвороб, чи отруєнь — спочатку проводять збір мертвих бджіл, за їх наявності (всередині чи поза вуликом), що найкраще відображає стан здоров'я колонії. Якщо ж проводиться відбір живих бджіл, то їх слід умертвити діетиловим ефіром чи глибоким заморожуванням (-20° С) впродовж ночі. Бджіл можна також умертвити зануренням у 70% етиловий спирт, наприклад, при відборі зразків для діагностики Акарозу. Для дослідження хвороби розплоду слід приготувати мазки з личинок і лялечок, чи надіслати до лабораторії частину стільника з розплодом, за наявності видимих ознак захворювання. Медоносні бджоли сприйнятливі також і до хвороб, збудниками яких є паразити, гриби, бактерії та віруси. На колонії медоносних бджіл здатні також негативно впливати різні види шкідників, хижаки та несприятливі фактори довкілля.
Хвороби бджіл включені до хвороб списку СОЗТ
- Акарапідоз (акароз) — інвазія бджіл медоносних, кліщами Acarapis woodi
- Варрооз — інвазія бджіл медоносних, кліщами Varroa spp.
- Гнилець американський — зараження личинок бджіл медоносних Paenibacillus larvae
- Гнилець європейський — зараження личинок бджіл медоносних Melissococcus plutonius
- Етіноз (жук вуликовий малий) — інвазія бджіл медоносних, кліщами Aethina tumida
- Тропілелапсоз — інвазія бджіл медоносних, кліщами Tropilaelaps spp.
Акарапіоз викликається мікроскопічним кліщем Acarapis woodi, прозваним трахейним кліщем, внутрішнім паразитом дихальної системи дорослих бджіл, що живиться гемолімфою. Акарапіоз зустрічається в Північній і Південній Америці, Європі та на Близькому Сході.
Рівень смертності варіюється, але сильна інвазія спричиняє високу смертність. Вони передаються бджолам при прямому контакті, і щойно вилуплені дорослі особини є найбільш сприйнятливими. Діагноз ставиться шляхом виявлення кліщів у трахеї при візуальному огляді.
Варрооз: Варрооз викликається кліщем, зовнішнім паразитом дорослих особин і розплоду. Існує чотири види кліщів Вароа, але Varroa destructor є найважливішим. Вони зустрічаються по всьому світу, за винятком Австралії та південного острова Нової Зеландії. Відомо, що вони поширюють вірус, який викликає хворобу деформованих крил, дорослі бджоли, уражені Варроатозом, також мають зморщені черевця. Ранні ознаки інвазії зазвичай залишаються непоміченими, і лише при важкому перебігу інвазія стає очевидною, коли на бджолах вдається розгледіти дорослих кліщів. Інвазія поширюється шляхом прямого контакту від однієї до іншої дорослої бджоли, а також при переміщенні заражених бджіл і бджолиного розплоду. Кліщ також здатен бути переносником вірусів медоносних бджіл.
Гнилець американський (AFB) - важка хвороба медоносних бджіл, що викликається споровими бактеріями під назвою Paenibacillus larvae. Хвороба поширена у світі. Бактерії знищують личинок в комірках розплоду. В забруднених бактеріями Paenibacillus larvae вуликах колонія має строкатий вигляд через порожні стільники, може мати характерний запах, а розплід стає слизьким чи каламутним. Хвороба поширюється надзвичайно стійкими, здатними роками виживати спорами бактерій, що утворюються в заражених личинках. Хвороба здатна поширюватись спорами з воском, матками, при обміні стільниками чи із зараженим медом. Діагноз підтверджується ідентифікацією бактерій за допомогою молекулярних методів досліджень, посіву чи мікроскопії. Лікування антибіотиками знищує вегетативні форми бактерій, але не знищує спори, тому хвороба здатна рецидивувати. Тому часто рекомендується спалити вулик і обладнання, оскільки це може бути єдиним способом знищити спори.
Гнилець європейський (EFB) бджіл медоносних викликається бактеріями Melisococcus plutonius. Попри назву хвороби, він зустрічається в Північній і Південній Америці, на Близькому Сході та в Азії. Як і AFB, бактерії EFB знищують личинок, залишаючи порожні комірки в стільниках. Хвороба поширюється шляхом механічного забруднення стільників, і тому має тенденцію зберігатися з року в рік. Його також можуть поширювати бджоли, які пережили інфекцію на стадії личинки, і поширюють бактерії зі своїми фекаліями.
Діагноз ставиться за результатами мікроскопії.
Інвазія колоній бджіл медоносних паразитами й падальщиками — вуликовими жуками: Жук вуликовий малий, Aethina tumida, що походять з Африки, але були завезені до США, Єгипту, Канади та Австралії під час комерційного переміщення бджіл. Жук вуликовий малий вважається незначним шкідником на своїй батьківщині (в ареалі його походження), але став серйозною проблемою на територіях проникнення. Як дорослі жуки, так і личинки жуків живляться личинками, пилком, медом і бджолиним розплодом. Доросла самка жука відкладає яйця у вулику. Личинки вилуплюються і харчуються розплодом, пилком і медом, потім залишають вулик для заляльковування в ґрунті, де вилуплюються дорослі особини, а потім летять шукати нові вулики. Тому поширення може бути швидким, оскільки дорослі особини здатні поширюватися на кілька кілометрів. При сильній інвазії бджоли можуть покинути вулик.
Діагноз ставиться шляхом виявлення дорослих жуків у вулику. Лікування можливе за допомогою інсектицидів, що знищують жуків, а не бджіл, але існує ризик залишків у меді.
Тропіалаелапсоз: Існує кілька видів кліщів роду Tpilaelaps, зокрема Tropilaelaps clareae і T. koenigerum. Кожен вид має свій географічний ареал, але всі вони зустрічаються в Азії. Ці кліщі є зовнішніми паразитами, що живляться розплодом (личинками та лялечками бджіл) і спричиняють неправильну структуру запечатаного та незапечатаного розплоду, а також деформації у дорослих особин. Вони поширюються шляхом безпосереднього контакту від бджоли до бджоли або під час переміщення розплоду.
Вони досить великі, щоб їх можна було побачити неозброєним оком, та існують морфологічні й молекулярні методи діагностики. Існують хімічні засоби для зменшення чисельності або знищення цих кліщів.
Передача й поширення
Переміщення бджіл (включно з матками та яйцями), розплоду та обладнання по світу призвело до поширення більшості хвороб бджіл в усі регіони, де їх розводять.
Ризик для здоров'я людей
Жодна з хвороб бджіл не є заразною для людини.
Діагностика
СОЗТ описує визнані методи діагностики різних хвороб бджіл.
Профілактика та контроль
СОЗТ пропонує заходи контролю за торгівлею та переміщенням бджіл, що детально описують заходи, які країни-імпортери мають вживати для запобігання занесенню нових хвороб бджіл на свою територію. Вакцин проти перерахованих вище хвороб бджіл не існує, тому контроль за поширенням хвороб шляхом дотримання рекомендацій Кодексу здоров’я наземних тварин має першочергове значення.